відкотниця

ВІДКО́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до відко́тник.

От вона вперше стала відкатницею на естакаді. Кліть подає, вагончики з глибини, а Катря мерщій відкочує їх на лінію, щоб висипати руду (Гур., Осок. Друзі, 1946, 119).

Значення в інших словниках

1. відкотниця — відко́тниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відкотниця — -і. Жін. до відкотник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкотниця — ВІДКО́ТНИЦЯ, і, ж., гірн. Жін. до відко́тник. От вона вперше стала відкотницею на естакаді (О. Гуреїв).  Словник української мови у 20 томах