відкочений

ВІДКО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкоти́ти.

На майдані викрики команд. Сіра обірвана різноманітна юрба, чоловік п’ ятсот, вишикувалася квадратом. Картузи, кудлаті папахи, пілотки з відкоченими на вуха бортами (Тют., Вир, 1964, 359);

// У знач. прикм.

Федір Ілліч змерз. Відкочений комір теплого піджака допомагав мало (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 131).

Значення в інших словниках

1. відкочений — відко́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відкочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відкотити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкочений — ВІДКО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відкоти́ти. На майдані викрики команд. Сіра обірвана різноманітна юрба, чоловік п'ятсот, вишикувалася квадратом. Картузи, кудлаті папахи, пілотки з відкоченими на вуха бортами (Григорій Тютюнник); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах