відкочений

ВІДКО́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відкоти́ти.

На майдані викрики команд. Сіра обірвана різноманітна юрба, чоловік п'ятсот, вишикувалася квадратом. Картузи, кудлаті папахи, пілотки з відкоченими на вуха бортами (Григорій Тютюнник);

// у знач. прикм. Піднятий (про комір).

Федір Ілліч змерз. Відкочений комір теплого піджака допомагав мало (П. Автомонов).

Значення в інших словниках

1. відкочений — відко́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відкочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відкотити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкочений — ВІДКО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкоти́ти. На майдані викрики команд. Сіра обірвана різноманітна юрба, чоловік п’ ятсот, вишикувалася квадратом. Картузи, кудлаті папахи, пілотки з відкоченими на вуха бортами (Тют., Вир, 1964, 359); // У знач.  Словник української мови в 11 томах