відкочений

відко́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до відкотити.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. відкочений — відко́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відкочений — ВІДКО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відкоти́ти. На майдані викрики команд. Сіра обірвана різноманітна юрба, чоловік п'ятсот, вишикувалася квадратом. Картузи, кудлаті папахи, пілотки з відкоченими на вуха бортами (Григорій Тютюнник); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
3. відкочений — ВІДКО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкоти́ти. На майдані викрики команд. Сіра обірвана різноманітна юрба, чоловік п’ ятсот, вишикувалася квадратом. Картузи, кудлаті папахи, пілотки з відкоченими на вуха бортами (Тют., Вир, 1964, 359); // У знач.  Словник української мови в 11 томах