відкочувати

ВІДКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех.

1. Котячи, переміщати щось убік або назад від чого-небудь.

Якось відкотила [Христя] кадуб, що зимував під повіткою, і побачила під ним.. двійко чорних жучків (Грим., Незакінч. роман, 1962, 204);

Легенький літній вітер не швидко відкотив за річку пилюку (Збан., Між.. людьми, 1955, 67);

// Переміщати вручну те, що на колесах (віз, вагонетку, тачку тощо).

— Ти ж, Карпе, мовчи, — сказав мені Іван, як кавуни прибрали і одкочували віз у сарай (Мирний, І, 1954, 188);

Вагонетку за вагонеткою одкочували дівчата, на їхнє місце ставав порожняк (Ю. Янов., І, 1958, 458);

Лодиженко відкотив і висипав землю з Ахметової тачки, порожню поставив поруч і чекав (Ле, Міжгір’я, 1953, 147).

2. Відгортати закочені рукава тощо, підводити комір.

— Влада багатіїв, тату, не нічна.., — говорив Іван, відкочуючи комір свити, щоб не котилися на шию холодні краплини дощу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 33);

Обличчя Каргата не змінилось. Він відкотив рукава, розгладив їх (Шовк., Інженери, 1956, 69).

ВІДКОЧУВА́ТИ див. відкочо́вувати.

Значення в інших словниках

1. відкочувати — відко́чувати дієслово недоконаного виду котячи, просувати в бік від чогось відкочува́ти дієслово доконаного виду закінчити кочувати  Орфографічний словник української мови
2. відкочувати — -ую, -уєш, недок., відкотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Котячи, переміщати щось убік або назад від чого-небудь. || Переміщати вручну те, що на колесах (віз, вагонетку, тачку тощо). 2》 Відгортати закочені рукава тощо, підводити комір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкочувати — ВІДКОЧУВА́ТИ див. відкочо́вувати. ВІДКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., кого, що. 1. Котячи, переміщати в сторону, на якусь відстань.  Словник української мови у 20 томах
4. відкочувати — ВІДКО́ЧУВАТИ (відгинати закочені догори краї рукавів, холош і т.ін.), ВІДГОРТА́ТИ, ВІДСУ́КУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ рідше. — Док.: відкоти́ти, відгорну́ти, відсука́ти, розкоти́ти. Він відкотив рукава, розгладив їх (Ю. Шовкопляс); Відгорнути комір; Розкочувати холоші.  Словник синонімів української мови
5. відкочувати — Відко́чувати, -ко́чую, -ко́чуєш; відкоти́ти, -кочу́, -ко́тиш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відкочувати — Відкочувати, -чую, -єш сов. в. відкотити, -кочу, -тиш, гл. Откатывать, откатить. Він тоді його відкотив аж до лісу. О. 1862. І. 33. --------------- Відкочувати, -чую, -єш гл. Откочевать. Татаре.... одкочували собі геть у.... степи. К. Хмельн. 13.  Словник української мови Грінченка