відлигнути
ВІДЛИ́ГНУТИ, не, док.
1. Розмерзнути, розтанути внаслідок потепління.
Дорога відлигла;
// безос.
Десь удосвіта почало туманитись, відлигло, наче білі прозорі хмарки попадали на землю з гіллястого неба (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 9).
♦ Відлигнути на серці — полегшати на серці.
Ось скоро й обмолотини будуть... Може таки і в нас одлигне на серці (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 327).
2. розм. Те саме, що відвологнути.
Оце після дощу земля відлигла (Словник Грінченка).
Словник української мови (СУМ-11)