відмовчування

ВІДМО́ВЧУВАННЯ, я, с. Стан за знач. відмо́вчуватися.

Відмовчування на сигнали преси — це форма затиску критики (Рад. Укр., 15.III 1961, 1).

Значення в інших словниках

1. відмовчування — відмо́вчування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відмовчування — -я, с. Стан за знач. відмовчуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмовчування — ВІДМО́ВЧУВАННЯ, я, с. Стан за знач. відмо́вчуватися. Кілька разів Віктор Васильович намагався зламати коло: підходив до Юлія, до Боброва, до Євгена, але щоразу натикався на майже відверту неприязнь і глухе відмовчування (Ю.  Словник української мови у 20 томах