віднехотя
ВІДНЕ́ХОТЯ, присл. Через силу, з великим небажанням.
Славко відповідав віднехотя (Март., Тв., 1954, 324).
Словник української мови (СУМ-11)ВІДНЕ́ХОТЯ, присл. Через силу, з великим небажанням.
Славко відповідав віднехотя (Март., Тв., 1954, 324).
Словник української мови (СУМ-11)