віднехотя
ВІДНЕ́ХОТЯ, присл.
Те саме, що відне́хочу.
Він .. пробовкнув мов віднехотя: – А по правді скажіть: за що нам той хлоп має бути вдячний? Що ми для нього зробили? (І. Франко);
Славко відповідав віднехотя (Л. Мартович);
– Про мене, хай буде, що хоче, – віднехотя відповів Лукин (Марко Черемшина).
Словник української мови (СУМ-20)