віднехочу
ВІДНЕ́ХОЧУ, присл.
Через силу, з великим небажанням; нехотя, неохоче.
Говорив [Артем] мало. От так віднехочу кинув кілька слів та й замовк (А. Чайковський);
Вона лиш десь-колись відповідала, і то віднехочу, байдужна (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)