відомо
ВІДО́МО, невідм.
1. присудл. сл. Про наявність відомостей про кого-, що-небудь.
Всім відомо, куди він звик ходить і де він лиха набирався (Гл., Вибр., 1957, 33);
Нам відомо, як окремий саперний ескадрон під градом куль і гармат наводив мости для переправи і ремонтував пошкодження (Донч., І, 1956, 71).
2. вставн. сл. Уживається для пояснення якоїсь причини, наслідку; зрозуміло, звісно.
— Ти тепер така пишна стала — відомо, засватана! (Л. Укр., III, 1952, 738).
Як відо́мо — як усі знають.
Хтось прислав мені вирізки з львівських газет про свято Котляревського. Річ невинна, як відомо (Коцюб., III, 1956, 250).
Словник української мови (СУМ-11)