відомо

ВІДО́МО присудк. сл. (про наявність відомостей про кого-, що-небудь), ЗАГАЛЬНОВІДО́МО підсил., ЗВІ́СНО розм. Всім відомо, куди він (Вовк) звик ходить І де він лиха набирався (Л. Глібов); Загальновідомо, що велику роль у вихованні молодих літераторів відіграють літературні гуртки і об'єднання (з підручника); (Петро:) Всякому звісно, що мужик такий же чоловік, як і пан (Панас Мирний).

ВІДО́МО вставн. сл. (уживається для пояснення якоїсь причини, наслідку), ЗВІ́СНО розм. — Внадився оце до моїх дочок якийсь ляшок.. Дочки й раді, бо, відомо, вже дівчата на порі (І. Нечуй-Левицький); Дружина його називає вдома чорнокнижником, звісно, більше жартома (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. відомо — відо́мо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. відомо — невідм. 1》 присудк. сл. Про наявність відомостей про кого-, що-небудь. 2》 вставн. сл. Уживається для пояснення якоїсь причини, наслідку; зрозуміло, звісно. Як відомо — як усі знають.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відомо — ВІДО́МО, невідм. 1. пред. Про наявність відомостей про кого-, що-небудь. Всім відомо, куди він звик ходить і де він лиха набирався (Л. Глібов); Всім було відомо, що царський гнів вибухав несподівано, як улітку громи (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. відомо — див. вочевидь; звичайно; так  Словник синонімів Вусика
5. відомо — одному́ Бо́гу (Алла́ху) відо́мо що, жарт. Ніхто не знає про щось. — Одному Богу відомо звідки, під дощем, при страшній бурі придибав до нас дід (З журналу); Як вивчав він і по чому Ту красуню птаху — Не скажу, бо то відомо Одному Аллаху (С. Олійник).  Фразеологічний словник української мови
6. відомо — Ві́до́мо; без ві́дома; до ві́дома  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. відомо — ВІДО́МО, невідм. 1. присудл. сл. Про наявність відомостей про кого-, що-небудь. Всім відомо, куди він звик ходить і де він лиха набирався (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
8. відомо — Відомо нар. Извѣстно.  Словник української мови Грінченка