відомщений

ВІДО́МЩЕНИЙ, ВІДІ́МЩЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до відомсти́ти.

— То кров моя не остигає, Не відомщена до кінця (Мал., II, 1956, 61).

Значення в інших словниках

1. відомщений — відо́мщений дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. відомщений — відімщений, -а, -е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до відомстити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відомщений — ВІДО́МЩЕНИЙ, ВІДІ́МЩЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. до відомсти́ти. – То кров моя не остигає, Не відомщена до кінця (А. Малишко); Смерть рідних залишиться не відомщеною, бо, крім нього, нікому буде відомстити (В. Малик); – А ваші діти?...  Словник української мови у 20 томах