відомщений
ВІДО́МЩЕНИЙ, ВІДІ́МЩЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до відомсти́ти.
— То кров моя не остигає, Не відомщена до кінця (Мал., II, 1956, 61).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відомщений — відо́мщений дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
- відомщений — відімщений, -а, -е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до відомстити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відомщений — ВІДО́МЩЕНИЙ, ВІДІ́МЩЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. до відомсти́ти. – То кров моя не остигає, Не відомщена до кінця (А. Малишко); Смерть рідних залишиться не відомщеною, бо, крім нього, нікому буде відомстити (В. Малик); – А ваші діти?... Словник української мови у 20 томах