1. Словник української мови в 11 томах

відомщати

ВІДОМЩА́ТИ, ВІДІМЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДОМСТИ́ТИ, ВІДІМСТИ́ТИ, мщу́, мсти́ш, док., рідко. Те саме, що мсти́тися.

Наткнувся в темряві на відро з мазутою і пригадав раптом, як давно колись в їхньому селі парубки відомщали дівкам… (Гончар, Новели, 1954, 125);

Серце моє наливалося огнем, у грудях ходили прибої гніву… О, чим я тобі відомщу, ти, кляте життя — невільне, підданське! (Мирний, V, 1955, 342);

І дав собі клятву хлопець відомстити ворогам за батька (Цюпа, Три явори, 1958, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відомщати — відомща́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відомщати — відімщати, -аю, -аєш, недок., відомстити, відімстити, -мщу, -мстиш, док., рідко. Те саме, що мститися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відомщати — хохл. (отомщать) помстити мститися, помститися, мстити, помстити Словник чужослів Павло Штепа
  4. відомщати — ВІДОМЩА́ТИ, рідко ВІДІМЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДОМСТИ́ТИ, рідко ВІДІМСТИ́ТИ, мщу́, мсти́ш, док., кому, чому і без дод. Те саме, що мсти́ти. Тричі ходив з отаманом Воювати з бусурманом. За батенька відомщати, За нещасну рідну мати [матір] (М. Словник української мови у 20 томах
  5. відомщати — див. мстити Словник синонімів Вусика
  6. відомщати — МСТИ́ТИСЯ над ким, на кому і без додатка (здійснювати помсту над кимсь), МСТИ́ТИ кому і без додатка, ПОМЩА́ТИСЯ кому, ВІДОМЩА́ТИ (ВІДІМЩА́ТИ) кому; РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ з ким, ПЛАТИ́ТИ кому (зводити рахунки з кимсь). — Док. Словник синонімів української мови