відроджений
ВІДРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відроди́ти.
Старий був тепер мов відроджений (Фр., V, 1951, 412);
// У знач. прикм.
Радість цієї творчої праці.. палає у вогнях відродженого Дніпрогесу (Рильський, III, 1956, 52).
Словник української мови (СУМ-11)