відсвіт
ВІ́ДСВІТ, у, ч.
1. Світло, що відбивається від чого-небудь; відблиск.
Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі.., кладучи слабі відсвіти на землю (Гончар, Таврія.., 1957, 38);
Крізь шибки видно гірські шпилі, забарвлені відсвітами сонця (Шиян, Переможці, 1950, 17);
Відсвіти вибухів видно навіть удень (Собко, Кавказ, 1946, 151).
2. рідко. Відбите зображення кого-, чого-небудь.
Яким повів очима навкруги, наче шукаючи десь, ніби в прозорій воді, її [дівчини] чарівного одсвіту (Н.-Лев., І, 1956, 184);
*Образно. Неволю Праги і Варшави Радянські воїни змели, І відсвіти гучної слави Усю планету обняли (Рильський, Сад.., 1955, 7).
Словник української мови (СУМ-11)