відсвіт

ВІ́ДСВІТ, у, ч.

1. Відбите світло; відблиск.

Відсвіти вибухів видно навіть удень (В. Собко);

Крізь шибки видно гірські шпилі, забарвлені відсвітами сонця (А. Шиян);

На чорну .. клуню падали відсвіти далекої заграви (Григорій Тютюнник);

Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі.., кладучи слабі відсвіти на землю (О. Гончар);

* У порівн. Ледве на місяць наплине прозорая хмара, Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки (Леся Українка).

2. рідко. Відбите зображення кого-, чого-небудь; відбиток (у 5 знач.).

Яким повів очима навкруги, наче шукаючи десь, ніби в прозорій воді, її [дівчини] чарівного одсвіту (І. Нечуй-Левицький).

3. Те саме, що відби́ток 6.

У панни Варки теперішня увага погляду блищала останньою часткою відсвіту скінченої мандрівки та її мети (Т. Осьмачка);

Це була дума, спогад, видіння в широко розкритих і невидющих очах, це був відсвіт минулого і візія прийдешнього перед внутрішнім згасаючим зором (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. відсвіт — ві́дсвіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відсвіт — хохл. (отсвєт) сяйво, спалах, висвін висвін, спалах, сяйво, вилиск  Словник чужослів Павло Штепа
3. відсвіт — -у, ч. 1》 Світло, що відбивається від чого-небудь; відблиск. 2》 рідко. Відбите зображення кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відсвіт — ВІДБИ́ТОК (зображення предмета, відбите у дзеркалі, на полірованій поверхні, у воді тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДДЗЕРКА́ЛЕННЯ, ВІДОБРА́ЖЕННЯ, ВІ́ДСВІТ рідко, ВІ́ДКИД діал.  Словник синонімів української мови
5. відсвіт — ВІ́ДСВІТ, у, ч. 1. Світло, що відбивається від чого-небудь; відблиск. Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі.., кладучи слабі відсвіти на землю (Гончар, Таврія..  Словник української мови в 11 томах
6. відсвіт — Відсвіт, -ту м. Отраженіе. Яким повів очима навкруги, ніби шукаючи в проворній воді її (Зосиного) чарівничого одсвіту. Левиц. І. 265.  Словник української мови Грінченка