відсталість
ВІДСТА́ЛІСТЬ, лості, ж. Стан і властивість за знач. відста́лий 3.
Нас гнітять з усюди, — гіршою ж тюрмою Служить жах нікчемний, свари та відсталість (Граб., І, 1959, 118);
За небачено короткий строк наша Батьківщина подолала колишню відсталість і перетворилась на могутню державу (Ком. Укр., 7, 1965, 27).
Словник української мови (СУМ-11)