відстовбурчуватися
ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДСТОВБУ́РЧИТИСЯ, иться, док. Висуватися, випинатися наперед, убік або назад.
Куртки та піджаки [колгоспників] відстовбурчувались, випиналися від привезених експонатів (Ю. Янов., І, 1958, 507);
Попереду йшов професор Драга, з повним рюкзаком за плечима, в якому відстовбурчувалися книги (Кучер, Чорноморці, 1956, 178);
Одежина на йому пошматана, пика заросла.., вуси, наче котячі хвости, одстовбурчилися (Мирний, III, 1954, 389).
Словник української мови (СУМ-11)