відчаюга

ВІДЧАЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки.

І нічого він не боїться, ніякого страху не знає — одно слово, одчаюга (Хотк., І, 1966, 85);

Серед хлопчаків було чимало одчаюг, які розгвинчували снаряди, підривали міни, розкладали ватри з толу (Ю. Янов., Мир, 1956, 218);

Вмів Свирид промчати селом,.. як вихор полем. Дивлячись, залюбуєшся: відчаюга (Колг. село, 16.1 1955, 4).

Значення в інших словниках

1. відчаюга — відчаю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. відчаюга — -и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відчаюга — ВІДЧАЮ́ГА, рідко ВІДЧАЮ́КА, и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки; відчаяка. І нічого він не боїться, ніякого страху не знає – одно слово, одчаюга (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. відчаюга — див. хоробрий  Словник синонімів Вусика
5. відчаюга — СМІЛИ́ВЕЦЬ (смілива людина), СМІЛЬЧА́К рідше; ВІДЧАЙДУ́Х розм. (смілива людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки), ВІДЧАЮ́ГА розм., ВІДЧАЯ́КА розм., УРВИ́ГОЛОВА розм., ШИБА́ЙГОЛОВА розм., ЗІРВИ́ГОЛОВА розм. рідше, ПАЛИ́ВОДА розм., ПАЛИ́СВІТ розм.  Словник синонімів української мови