відчаюга

СМІЛИ́ВЕЦЬ (смілива людина), СМІЛЬЧА́К рідше; ВІДЧАЙДУ́Х розм. (смілива людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки), ВІДЧАЮ́ГА розм., ВІДЧАЯ́КА розм., УРВИ́ГОЛОВА розм., ШИБА́ЙГОЛОВА розм., ЗІРВИ́ГОЛОВА розм. рідше, ПАЛИ́ВОДА розм., ПАЛИ́СВІТ розм., ОТРЯ́ХА діал. — Певне є на світі такі сміливці, що не бояться ні жандармів, ні в'язниць (О. Іваненко); Панас думав про Олену, що побігла туди, куди не наважувалися проникнути найодчайдушніші смільчаки (З. Тулуб); Пустився (Іван), як керманич у люту повінь Черемоша без керма, без надії на який-небудь порятунок. Пустився, як той відчайдух Юра не раз пускався (А. Крушельницький); Серед хлопчиків було чимало одчаюг, які розгвинчували снаряди, підривали міни, розкладали ватри з толу (Ю. Яновський); — Якщо в твоїй крові.. є хоч крапля заячої — тікай од печі. Сталевар — це одчаяка (М. Рудь); — Ой, не хотілось би оддавать тебе й за молодого шибайголову, що не поживе довго без степу да коня, поляже в полі буйною головою (П. Куліш); Прожогом вискочив (з вікна).. відомий усьому селу отряха Грицько Прокуда (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. відчаюга — відчаю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. відчаюга — -и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відчаюга — ВІДЧАЮ́ГА, рідко ВІДЧАЮ́КА, и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки; відчаяка. І нічого він не боїться, ніякого страху не знає – одно слово, одчаюга (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. відчаюга — див. хоробрий  Словник синонімів Вусика
5. відчаюга — ВІДЧАЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки. І нічого він не боїться, ніякого страху не знає — одно слово, одчаюга (Хотк.  Словник української мови в 11 томах