Значення в інших словниках
-
відчаюга —
відчаю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
відчаюга —
-и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відчаюга —
ВІДЧАЮ́ГА, рідко ВІДЧАЮ́КА, и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки; відчаяка. І нічого він не боїться, ніякого страху не знає – одно слово, одчаюга (Г.
Словник української мови у 20 томах
-
відчаюга —
СМІЛИ́ВЕЦЬ (смілива людина), СМІЛЬЧА́К рідше; ВІДЧАЙДУ́Х розм. (смілива людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки), ВІДЧАЮ́ГА розм., ВІДЧАЯ́КА розм., УРВИ́ГОЛОВА розм., ШИБА́ЙГОЛОВА розм., ЗІРВИ́ГОЛОВА розм. рідше, ПАЛИ́ВОДА розм., ПАЛИ́СВІТ розм.
Словник синонімів української мови
-
відчаюга —
ВІДЧАЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки. І нічого він не боїться, ніякого страху не знає — одно слово, одчаюга (Хотк.
Словник української мови в 11 томах