відчутий
ВІДЧУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відчу́ти;
Ми.. один другого більше пізнавали у труднощах відчутої біди (Гонч., Вибр., 1959, 130);
Якщо в художньому творі немає думки, відчутої, пережитої, виношеної в серці, подробиці залишаться тільки подробицями (Талант.., 1958, 67).
Словник української мови (СУМ-11)