відчутний
ВІДЧУ́ТНИЙ, а, е.
1. Який сприймається органами чуття.
Ледь відчутний вітерець з острова здоганяє баркаси і приносить невидиму хвилю тонких ароматів (Сміл., Крила, 1954, 132);
Ці відчутні на дотик і видимі нами на сцені предмети.. потрібні і важливі (Моє життя в мист., 1955, 191).
2. Помітний, значний.
Партизанський загін під командуванням Щорса мужньо бився з іноземними загарбниками, завдаючи ворогові відчутних ударів (Іст. УРСР, II, 1957, 106);
Треба було поповнити [опришкам] запаси м’яса, бо полювання на дрібного звіра не давало відчутної користі (Гжицький, Опришки, 1962, 204).
Словник української мови (СУМ-11)