відщеплювати
ВІДЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЩЕПИ́ТИ, еплю́, е́пиш; мн. відще́плять; док., перех.
1. Відбивати, відколювати частину чого-небудь.
Сокира або відщеплювала тоненькі тріски, або загрузала між суками, і її доводилось довго витягати назад (Мур., Бук. повість, 1959, 291);
Куля цьвохнула повз Михайлове вухо, відщепила скіпку од котушки, заплуталась у кабелі (Збан., Сеспель, 1961, 250).
2. хім. Відокремлювати, відділяти одні молекули або їх частини від інших.
Фосфорна кислота дисоціює у водному розчині, відщеплюючи при цьому один, два або три іони водню (Хімія, 9, 1956, 95).
Словник української мови (СУМ-11)