відщеплюватися
ВІДЩЕ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДЩЕПИ́ТИСЯ, е́питься; мн. відще́пляться; док.
1. Відриватися, відколюватися від чого-небудь.
Тріска, відщепившись від борта, хуркнула поблизу (Гончар, І, 1954, 322).
2. перен. Відриватися, віддалятися від певного суспільного середовища.
— Відщепився від нашого роду, мов тріска від дерева (Стельмах, Хліб.., 1959, 119).
3. хім. Відділятися (про молекули або їх частини).
Частина азоту гумінових кислот може відщеплюватись і вбиратись рослиною (Колг. Укр., 7, 1956, 26).
Словник української мови (СУМ-11)