візерунковий
ВІЗЕРУНКО́ВИЙ, а, е. Оздоблений візерунками.
У того слуги ледве помітно затремтіли руки, коли відкривали затичку візерункової фляги (Ле, Наливайко, 1957, 135);
Різноманітних малюнків було дуже багато, майже не повторювалися заставки і візерункові великі літери (Ів., Таємниця, 1959, 177);
// Який має вигляд візерунка.
Він нишпорив поглядом по верхів’ях дерев, по візерунковій лінії контурів хмар (Ю. Янов., І, 1958, 137).
Словник української мови (СУМ-11)