Словник української мови в 11 томах

візувальник

ВІЗУВА́ЛЬНИК, а, ч., спец. Той, хто проводить візування.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. візувальник — візува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. візувальник — -а, ч., спец. Той, хто проводить візування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. візувальник — ВІЗУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто проводить візування (див. візува́ння²). Оформляючи візу, крім особистого підпису візувальника, наводять розшифрування підпису та дату (з навч. літ.); У разі наявності зауважень візувальник повинен викласти їх за своїм підписом (з мови документів).  Словник української мови у 20 томах