вікарій

ВІКА́РІЙ, я, ч. У православній церкві — єпископ, який є помічником або заступником архієрея; у католицькій церкві — заступник єпископа або парафіяльного священика.

Раз літом пройшла чутка, що по парафіях буде їздити архієрей, вікарій митрополита (Н.-Лев., III, 1956, 192).

Значення в інших словниках

1. вікарій — Віка́рій: — (сотрудник) — священик, що був помічником настоятеля парафії [46-1] — в католицькій церкві помічник приходського священика чи епіскопа [XIX] Друга сіножать у Поплавах від скарбової сіножаті плугом відорана і камінням пообкопувана 22 м. 888...  Словник з творів Івана Франка
2. вікарій — віка́рій іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. вікарій — -я, ч. 1》 Правитель адміністративного округу в Римській імперії. 2》 У православній церкві – єпископ, який є помічником або заступником архієрея; у католицькій церкві – заступник єпископа або парафіяльного священика.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вікарій — Під'єпископ  Словник чужослів Павло Штепа
5. вікарій — ВІКА́РІЙ, я, ч. 1. рел.-церк. У православній, католицькій, протестантських церквах – заступник єпископа, що очолює вікаріат. Раз літом пройшла чутка, що по парафіях буде їздити архієрей, вікарій митрополита (І.  Словник української мови у 20 томах
6. вікарій — віка́рій (від лат. vicarius – заступник) 1. Правитель адміністративного округу в Римській імперії. 2. Заступник або помічник архієрея в православній церкві, єпископа, священика – в католицькій.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. вікарій — Віка́рій, -рія, -рієві; -ка́рії, -ріїв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)