віник

ВІ́НИК, а, ч. Зв’язаний жмуток віниччя, лозин, гілок для підмітання долівки, підлоги, обмітання чого-небудь тощо.

Ухопила [Оксана] віник та давай хату мести… (Кв.-Осн., II, 1956, 431);

Ряженко обмів у сінях віником чоботи, збив шапкою сніг з чумарки (Мик., II, 1957, 284);

В лазні ми з шофером парились самі.. Ми нахльостались віником, надихались парою, скільки нам хотілось (Ю. Янов., І, 1958, 383);

*Образно. Між гребенкуватими стріхами.. розчепірюються віники мідяних антен (Рудь, Гомін.., 1959, 85).

◊ До нови́х ві́ників пам’ята́ти — дуже довго пам’ятати.

— Даймо йому доброї прочуханки, щоб пам’ятав до нових віників, — загукали бурлаки (Н.-Лев., II, 1956, 203);

Хоч ві́ником мети́ — нікого, нічого немає; пусто.

Пусто було і на Ринковій площі, хоч мети віником (Козл., Ю. Крук, 1957, 228).

Значення в інших словниках

1. віник — ві́ник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. віник — [в’іниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. віник — Мітла, мітелка, мітелочка, деркач, деркачик  Словник чужослів Павло Штепа
4. віник — -а, ч. Зв'язаний жмуток віниччя, лозин, гілок для підмітання долівки, підлоги, обмітання чого-небудь тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. віник — ВІ́НИК, а, ч. Зв'язаний жмуток віниччя, лозин, гілок для підмітання, обмітання чого-небудь. Ухопила [Оксана] віник та давай хату мести... (Г. Квітка-Основ'яненко); Мотря замітала сіни. Вона кинула об землю віником і побігла до печі (І.  Словник української мови у 20 томах
6. віник — віник вул. 1. знев. міліціонер (м) 2. гітара (м)|| = весло  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. віник — Буде пам’ятати до нових віників. Надовго запам'ятає.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. віник — А, ч. 1. знев. Букет. Хто це тобі такий віник подарував? 2. нарк. Марихуана.  Словник сучасного українського сленгу
9. віник — (-а) ч.; комп. Те саме, що вінт. БСРЖ, 92; Синишин, 25.  Словник жарґонної лексики української мови
10. віник — Віничок, деркач, деркачик, дряпак, метілка, метілочка Приповідки: До нових віників пам'ятатиму!  Словник синонімів Вусика
11. віник — до нови́х (зеле́них, тре́тіх, сьо́мих) ві́ників, зі сл. пам’ята́ти, зга́дувати і под. Дуже довго, тривалий період. (Павло:) Ну, стружіть, ноги, прудчіш, — бо як доженуть, то всиплють таких, що й до нових віників згадуватиму!.. (М.  Фразеологічний словник української мови
12. віник — ВІ́НИК (зв'язаний жмуток віниччя, лозин, тонких гіллячок і т. ін. для підмітання); ДЕРКА́Ч, ДРЯПА́К (стертий); МІТЛА́, МІТО́ВКА діал. (віник на довгій палиці); МІТЕ́ЛКА (м'який віник з волотків очерету). Мотря замітала сіни.  Словник синонімів української мови
13. віник — Ві́ник, -ка, -кові, на -ку; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
14. віник — Віник, -ка м. 1) Вѣникъ. Не шелести, як віник по хаті. Ном. № 3164. Пам'ятатиме до нових віників. Ном. № 3646. 2) Названіе вола, часто махающаго хвостомъ. КС. 1898. VII. 46. ум. віничок.  Словник української мови Грінченка