віничок

ВІ́НИЧОК, чка, ч.

1. Зменш. до ві́ник.

Узявши віничок, він бережно почав трохи не вдесяте змітати (Мирний, IV, 1955, 125);

— З празником [святом] вас, — сказала гостя, обмітаючи віничком сніг з валянок (Шиян, Гроза.., 1956, 322).

2. розм. Колосок, волоть у формі жмутка.

Де-не-де попадався під ноги безсмертник і стирчали біляві, пухнасті вінички тирси (Гончар, І, 1954, 55);

Кукурудза буйна. Султани віничків повикидавши,.. За обрій покуріла… (Вирган, Квіт. береги, 1950, 126).

3. кул. Прилад для збивання яєць і т. ін. на піну.

Каструлю з яблучним пюре ставлять на лід і збивають дротяним віничком, поки все не зіб’ється в густу масу (Укр. страви, 1957, 282).

Значення в інших словниках

1. віничок — ві́ничок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. віничок — -чка, ч. 1》 Зменш. до віник. 2》 розм. Колосок, волоть у формі жмутка. 3》 кул. Прилад для збивання яєць і т. ін. на піну.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віничок — ВІ́НИЧОК, чка, ч. 1. Зменш. до ві́ник. Узявши віничок, він бережно почав трохи не вдесяте змітати (Панас Мирний); – Семенку, ти вже наївся? – Вже, – відповів шестилітній хлопець. – То візьми віничок, покропи землю та й підмети хату (В.  Словник української мови у 20 томах
4. віничок — див. віник  Словник синонімів Вусика
5. віничок — під ві́ник (під ві́ничок). Повністю, до кінця. То пан завжди давав рощот (розрахунок), а тепер хлібороби дали панові рощот. Та ще як дали! За одну ніч підчистили пана, і комори, і обори під віничок — забрали все в нього (М. Стельмах).  Фразеологічний словник української мови
6. віничок — Віничок, -чка м. 1) ум. отъ віник. 2) мн. раст. Artemisia scoparia Waldst. ЗЮЗО. І. 112.  Словник української мови Грінченка