віник
ВІ́НИК (зв'язаний жмуток віниччя, лозин, тонких гіллячок і т. ін. для підмітання); ДЕРКА́Ч, ДРЯПА́К (стертий); МІТЛА́, МІТО́ВКА діал. (віник на довгій палиці); МІТЕ́ЛКА (м'який віник з волотків очерету). Мотря замітала сіни. Вона кинула об землю віником і побігла до печі (І. Нечуй-Левицький); Зарум'янена, зупинилася Ольга на веранді, потупала солдатськими своїми чобітками, деркачем обмела з них сніжок (П. Дорошко); Підійшов двірник Віссаріон і, спершись на мітлу, байдуже дивився на хлопців (Ю. Смолич).
Словник синонімів української мови