вінт
ВІНТ, а́, ч. Назва картярської гри.
Багато зразу схопимся і закричали: — У єралаш! преферанс! вінт! бакара! (Мирний, ІІІ, 1954, 289);
Рушилов до вінта справдешній був мастак, у преферансі — бог (Рильський, Поеми, 1957, 254).
Словник української мови (СУМ-11)