вінчальний

ВІНЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до вінчання, признач. для нього.

Він наближався до сходів і.. виспівував вінчальну пісню (Н.-Лев., IV, 1956, 279);

[Аліна:] То я вам привезла свою вінчальну сукню показати… (Голов., Поезії, 1955, 236).

Значення в інших словниках

1. вінчальний — вінча́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вінчальний — -а, -е. Стос. до вінчання, признач. для нього.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вінчальний — ВІНЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до вінчання, признач. для нього. Він наближався до сходів і .. виспівував вінчальну пісню (І. Нечуй-Левицький); [Аліна:] То я вам привезла свою вінчальну сукню показати... (С. Голованівський); Вінчальна мати; Вінчальний перстень.  Словник української мови у 20 томах