вітаннячко

ВІТА́ННЯЧКО, а, с. Пестл. до віта́ння.

[Хрипун:] Дозволите прибути з вітаннячком? (Корн., II, 1955, 13).

Значення в інших словниках

1. вітаннячко — віта́ннячко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вітаннячко — -а, с. Пестл. до вітання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вітаннячко — ВІТА́ННЯЧКО, а, с., розм. Пестл. до віта́ння. – А-а, пан запорожець! Сердечне вітаннячко! – вигукнув радісно Спихальський. – Живий? – Живий, як бачите (В. Малик); В кімнату ступив Максим Парпура. Він потис руку господарю, учителю.  Словник української мови у 20 томах