вітати

ВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. перех. і без додатка. Звертатися до кого-небудь під час зустрічі з привітом, виявляючи доброзичливість.

— Хто перший у хату ввіходить, то й здоровкається,.. кажу йому і, подаючи руку, вітаю: — Здрастуйте! (Мирний, IV, 1955, 361);

Добривечір, голубко! Пишу ввечері, тому так і вітаю (Коцюб., III, 1956, 154);

// Оплесками або словами виявляти приязнь, прихильне ставлення до когось.

Тисячі трудящих міста.. стояли на тротуарах, вітаючи легендарних героїв (Гончар, II, 1959, 233);

Усі присутні звелися на ноги і довго не могли заспокоїтись, вітаючи улюбленого письменника (Тич., III, 1957, 32);

Відкриваючи вечір, Петро Панч вітає шахтарів від імені Спілки радянських письменників України (Літ. газ., 24.VIІІ 1950, 3).

2. перех., кого з чим. Висловлювати комусь почуття радості, задоволення з приводу якоїсь події, успіху та ін.; поздоровляти.

Товариші весело вітали її з успіхом (Донч., VI, 1957, 163);

Дві високі щогли прикрасились десятками різних прапорців. Корабель вітав населення Лебединого острова з рибальським святом (Трубл., II, 1955, 242).

3. перех., перен. Радісно сприймати, схвалювати що-небудь.

Панас Мирний у своїй поезії "До сучасної музи" гаряче вітав революцію (Вісник АН, 5, 1949, 26).

4. перех. і без додатка. Гостинно приймати когось.

— Милості просимо! садовіться, — вітає Лукашиха Павла (Вовчок, І, 1955, 167);

[Хуса:] Я, власне, хтів тебе просити, щоб помогла мені гостей вітати (Л. Укр., III, 1952, 150);

// чим, рідко. Пригощати, частувати.

— Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати. Тепер петрівка, такий важкий час, — бідкалась Балашиха (Н.-Лев., II, 1956, 319).

5. перех., заст. Запрошувати.

Шеляга виймає І за того остатнього Музику наймає, І нерівню титарівну У танець вітає!! (Шевч., II, 1953, 78);

Дождались дівчата: вітають на дівич-вечір; вітають на весілля (Вовчок, І, 1955, 189).

6. неперех., рідко. Те саме, що захо́дити 1.

Хто вірно кохає, той часто вітає (Номис, 1864, № 8757);

// Гостювати в кого-небудь.

Недавно те було, як ти 3 своїми рідними братами Вітав у нас… (Мирний, V, 1955, 298).

Значення в інших словниках

1. вітати — віта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вітати — ВІТАТИ – ВИТАТИ Вітати. 1. Звертатися з привітом, поздоровляти тощо. Добривечір, голубко! Пишу ввечері, тому так і вітаю (М.Коцюбинський); Корабель вітав населення Лебединого острова з рибальським святом (М.Трублаїні).  Літературне слововживання
3. вітати — Віддавати привіт, (у листі) слати вітання, посилати привіт, (у війську) салютувати <�козиряти, віддавати салют> кому; (улесливо) ламати шапку перед; (з чим) поздоровляти, здоровити, віншувати, засилати привіт, г. гратулювати кому.  Словник синонімів Караванського
4. вітати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. і без додатка. Звертатися до кого-небудь під час зустрічі з привітом, виявляючи доброзичливість. || Оплесками або словами виявляти приязнь, прихильне ставлення до когось. 2》 перех., кого з чим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вітати — ВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого і без дод. Звертатися до кого-небудь з привітом, виявляючи доброзичливість (у листі, під час зустрічі і т. ін.). Добривечір, голубко! Пишу ввечері, тому так і вітаю (М.  Словник української мови у 20 томах
6. вітати — Вітали, а за здоров’я не питали. Погано приймали. Вітали, вітали, а за здоровля не питали. Не дуже радо вітали. Товариська форма велить, спитати гостя про здоровля. Вітали, але сідати не просили. Не раді були гостям. Товариська форма велить попросити гостя сісти.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. вітати — Вітатися, аплодувати, величати, віншувати, вклонятися, вшановувати, гратулювати, добринькати, добринькатися, здороватися, здоровити, здоровкати, здоровкатися, здрастуватися, кланятися, козиряти (військ.  Словник синонімів Вусика
8. вітати — ВІТА́ТИ (говорити або писати приємні слова комусь з нагоди дня народження, ювілею, свята, приємної події; слати привіт), ПОЗДОРОВЛЯ́ТИ, УКЛОНЯ́ТИСЯ (ВКЛОНЯ́ТИСЯ), ЗДОРО́ВИТИ розм., ГРАТУЛЮВА́ТИ кому, зах., ВІНШУВА́ТИ (перев.  Словник синонімів української мови
9. вітати — Віта́ти, -та́ю, -та́єш кого́ з чим, але вита́ти де (ширяти)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. вітати — Вітати, -таю, -єш гл. 1) Привѣтствовать. Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? роспитує. Рудч. Ск. II. 208. 2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Мет. 330.  Словник української мови Грінченка