вітровій

ВІТРОВІ́Й, ю, ч., поет. Сильний вітер.

Шумить осінній вітровій (Сос., Солов. далі, 1957, 91);

Молода черешня на подвір’ї гнулася на всі боки, та не було їй порятунку від вітровію (Донч., III, 1956, 37).

Значення в інших словниках

1. вітровій — вітрові́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вітровій — -ю, ч., поет. Сильний вітер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вітровій — ВІТРОВІ́Й, ю, ч. 1. нар.-поет. Вітер. Ой зашуми, вітровію: “Що чувати, Де гриміли гаківниці та гармати?” (з народної пісні); Шумить осінній вітровій (В. Сосюра); Скажи ж мені, Дніпре, які вітровії Все кличуть тебе крізь степи і гаї? (М. Вінграновський).  Словник української мови у 20 томах
4. вітровій — див. вітер  Словник синонімів Вусика
5. вітровій — ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет.  Словник синонімів української мови