вітровіння
ВІТРОВІ́ННЯ, я, с., поет. Віяння вітру.
Нікого так я не люблю, Як вітра вітровіння (Тич., І, 1957, 72);
Крізь рев урагану, дикий свист вітровіння.. слухаємо радіоповідомлення про пуск нової домни Кузнецького заводу (Трубл., I, 1955, 228).
Словник української мови (СУМ-11)