віч-на-віч
ВІЧ-НА́-ВІЧ, присл. Удвох, наодинці з ким-небудь.
Остався Чіпка з секретарем віч-на-віч (Мирний, II, 1954, 157);
Мати запрошує Лесю в гості. Хотілося сказати про лист віч-на-віч, бо сторонніх людей Лань соромилася (Хижняк, Невгамовна, 1961, 222);
// Близько, безпосередньо.
Довго стояв на порозі, як найбезталанніша людина, що.. ледве дух перевела, як віч-на-віч зустрінулася із знайомим горем та небезпекою (Вовчок, Вибр., 1946, 177);
Всі дні моєї подорожі я був віч-на-віч із народом (Тич., III, 1957, 71).
◊ Ста́вка віч-на́-віч див. ста́вка.
Словник української мови (СУМ-11)