віч-на-віч
ВІЧ-НА́-ВІЧ, присл.
1. Тільки удвох; наодинці з ким-, чим-небудь.
Остався Чіпка з секретарем віч-на-віч (Панас Мирний);
Мати запрошує Лесю в гості. Хотілося сказати про лист віч-на-віч, бо сторонніх людей Лань соромилася (А. Хижняк);
В сінях нікого не було, й розмова лишалася віч-на-віч (І. Білик);
Усвідомлюючи себе віч-на-віч зі світом, людина зрештою здобуває масштаб для порівняння двох основних його складників – сфери культури і сфери неосвоєної природи (з наук. літ.);
* Образно. Я залишався знову один серед чужих людей, віч-на-віч з невідомістю (Ю. Мушкетик);
// Самотою.
Я б при вогні посидів би отак, віч-на-віч розмовляючи з собою (В. Стус).
2. Насупроти.
Товстань кидався, мов тур, і ревів: – Пустіть, бо смерть мені і вам! Перевернув ослін, відсунув стіл, і обидва противники стали віч-на-віч (Б. Лепкий);
Будь щирий, Костю. З собою можна бути щирим. В тобі (саме чогось у тобі) збіглися ці дві сили і стали віч-на-віч. Від тих і від тих (Б. Антоненко-Давидович).
3. Близько, безпосередньо.
Довго стояв на порозі, як найбезталанніша людина, що .. ледве дух перевела, як віч-на-віч зустрінулася із знайомим горем та небезпекою (Марко Вовчок);
Всі дні моєї подорожі я був віч-на-віч із народом (П. Тичина);
Добрині не пощастило в той день чи вночі зустрітися з Іллею. Лише наступного дня .. доля звела їх віч-на-віч на майдані перед Золотими ворітьми (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)