гайдуцький
ГАЙДУ́ЦЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до гайду́к 1-3.
Його [князя Острозького] люди схопили нас зненацька. І коли б не воєвода, мабуть, учинили б над нами суд гайдуцький (Ле, Україна, 1940, 205);
// Належний гайдукові, гайдукам.
Над Балканам свищуть кулі Із гайдуцьких Із повстанських Самопалів (Воронько, Драгі.., 1959, 11).
Словник української мови (СУМ-11)