галасливо

ГАЛАСЛИ́ВО. Присл. до галасли́вий.

Діти галасливо ганяли по траві коло вузенького тротуару футбольний м’яч (Коп., Земля.., 1957, 30);

// у знач. присудк. сл.

В бодезі [корчмі] накурено, галасливо, душно (Чаб., Балкан. весна, 1960, 7).

Значення в інших словниках

1. галасливо — галасли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. галасливо — Присл. до галасливий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. галасливо — ГАЛАСЛИ́ВО. Присл. до галасли́вий. Діти галасливо ганяли по траві коло вузенького тротуару футбольний м'яч (О. Копиленко); Настя проголосила заручини, відтак усі почали галасливо їсти й пити (Валерій Шевчук); // у знач. пред.  Словник української мови у 20 томах