галасуватий
ГАЛАСУВА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що галасли́вий 1.
— Це вже батько розходився, — думав Йон про галасуватого та несердитого батька (Коцюб., І, 1955, 237).
Словник української мови (СУМ-11)ГАЛАСУВА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що галасли́вий 1.
— Це вже батько розходився, — думав Йон про галасуватого та несердитого батька (Коцюб., І, 1955, 237).
Словник української мови (СУМ-11)