гапличок
ГАПЛИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до гапли́к.
Чумарка на Якові була застебнута на гаплички (Мирний, І, 1954, 287);
*У порівн. Кров одразу потече. Бо крізь білі рукавички враз проб’ються пазурі крючкуваті, мов гаплички, — так і вп’юмься, мов щурі (Л. Укр., І, 1951, 274).
Словник української мови (СУМ-11)