гаплик
ГАПЛИ́К, а́, ч. Металева зачіпка, що пришивається проти петлі до одягу, і служить застібкою.
Підвів мене до дзеркала; дивлюсь: козакин мій защепнутий на всі гаплики (Стор., І, 1957, 120);
Ганна тільки ахнула, потім, розвісивши біля груби одежу, взялась пришивати до кожушка гаплики (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 41).
◊ Приши́ти гапли́к — зауважити в’їдливо, дошкульно;
Утя́ти (утну́ти) до гапликі́в — зробити, сказати що-небудь не до речі, невчасно, не до ладу.
[Тетяна:] Гарно, гарно [співав], нічого сказати. [Михайло:] Утяв до гапликів! [Тетяна:] Аж пальці знати (Котл., II, 1953, 63);
— Наш дяк більше б годився для тієї ролі тореадора, —говорила Ватя. — О, сей утнув би до гапликів, нема що й казати, — говорив Леонід Семенович (Н.-Лев., IV, 1956, 100).
Словник української мови (СУМ-11)