гаплик

утя́ти (утну́ти) до гапликі́в, ірон. Зробити, виконати, сказати щось невдало, не до ладу, недоречно. (Тетяна:) Гарно, гарно (співав), нічого сказати. (Михайло:) Утяв до гапликів! (І. Котляревський); Ну та й утяла до гапликів. Музика — одне, а вона — друге… (М. Старицький); — Наш дяк більше б годився для тієї ролі тореадора,— говорила Ватя.— О, сей утнув би до гапликів, нема що й казати,— говорив Леонід Семенович (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. гаплик — гапли́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гаплик — -а, ч. Металева зачіпка, що пришивається проти петлі до одягу і служить застібкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гаплик — ГАПЛИ́К, а́, ч. 1. Металева зачіпка, що пришивається до одягу проти петлі й служить застібкою. Підвів мене до дзеркала; дивлюсь: козакин мій защепнутий на всі гаплики (О.  Словник української мови у 20 томах
4. гаплик — гапли́к кінець, безвихідь (Лучук) (м, ср, ст): Я знову не встигла все прочитати – зараз мені буде гаплик! (Авторка)|| = амба  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. гаплик — присудк. сл. Кінець. Коли схочу напитися, то нап'юся і гаплик! (Ю. Андрухович). Насправді тому собачці гаплик (Україна Молода). Болек розповідає мені, що коли вмирає його улюблений пацієнт, то завжди йому сниться.  Словник сучасного українського сленгу
6. гаплик — (-а) ч.; мол. Кінець, невдале завершення справи. ПСУМС, 17.  Словник жарґонної лексики української мови
7. гаплик — див. кінець  Словник синонімів Вусика
8. гаплик — Гапли́к, -ка́; -лики́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. гаплик — ГАПЛИ́К, а́, ч. Металева зачіпка, що пришивається проти петлі до одягу, і служить застібкою. Підвів мене до дзеркала; дивлюсь: козакин мій защепнутий на всі гаплики (Стор.  Словник української мови в 11 томах
10. гаплик — Гаплик, -ка м. Проволочный крючекъ для застегиванія платья. утяти до гапликів. Сдѣлать что-либо некстати, невпопадъ. Ном. № 12469. Утяв до гапликів. Котл. МЧ. 460.  Словник української мови Грінченка