гаплик
ГАПЛИ́К, а́, ч.
1. Металева зачіпка, що пришивається до одягу проти петлі й служить застібкою.
Підвів мене до дзеркала; дивлюсь: козакин мій защепнутий на всі гаплики (О. Стороженко);
Ганна тільки ахнула, потім, розвісивши біля груби одежу, взялась пришивати до кожушка гаплики (О. Ільченко);
Сердюк почухав під картузом вогке й липке від духоти волосся, важко зітхнув, застебнув на всі гаплики чемерку (Б. Антоненко-Давидович).
2. перен. Кінець.
– Ту рибу, либонь, треба вважати за гідру, – не підводячи голови, рече Співак. – Ото він придавив її – і гаплик! З гідрою покінчено... (Є. Доломан);
– Гаплик мені – австрієць переміг! – закричав Пепа і картинно впав навзнак (Ю. Андрухович);
– Закони бізнесу. Є нагода – продавай, є можливість – купляй. Тільки так, інакше гаплик усьому (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)