гапличок
ГАПЛИЧО́К, чка́, ч.
Зменш. до гапли́к 1.
Чумарка на Якові була застебнута на гаплички (Панас Мирний);
Мені жалко дивитися на її пальці худі, що стягають шинелю, аби якось застібнути гаплички (Григір Тютюнник);
* У порівн. Кров одразу потече. Бо крізь білі рукавички враз проб'ються пазурі крючкуваті, мов гаплички, – так і вп'ються, мов щурі (Леся Українка).
◇ Бра́ти / взя́ти язика́ на гапли́к (на гапличо́к) див. бра́ти;
(1) Гапличо́к до гапличка́ – шляхетно, акуратно.
Пані наша була не перволіток та й не яка стара; а з себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. Вбиралася шпетненько – шнурочок до шнурочка, гапличок до гапличка (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)