гармонізований
ГАРМОНІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр.пас. мин. ч. до гармонізува́ти 1.
Коли саме з’явилися на Україні перші церковно-музичні твори, написані не для унісонового хору, а гармонізовані на хор, що складався з окремих більш-менш самостійних голосів, — трудно сказати (Іст. укр. музики, 1922, 121).
Словник української мови (СУМ-11)